аж до самої могили
≤аж≥ до ≤самої≥ могили.
Протягом усього життя, до кінця свого життя; завжди.
— Я Омеляну Овсійовичу завдячуватиму до могили,— бив себе кулаком у груди Федір (В. Логвиненко);
За юних літ Нам видиться видимий світ Так свіжо, як його б хотіли Ми бачити аж до могили (М. Рильський);
із запереч. Ніколи.
— Взяла ти, Мар'яно, моє серце, і не буде йому покою до самої могили (С. Васильченко);
Дитина навчається книжної мови із свого журналу, помалу звикає до цієї мови, вона потроху стає йому його мовою, і ця мова не забувається аж до могили (Рідна мова).
|